Наше місто, окрім офіційних адміністративних районів має ще декілька маленьких, які носять ті назви, які дали їм їх жителі.
Корея, Бучми, Куба, Ліверпуль, Ієрусалимка – всі вони мають свою історію, свої приховані стежки та трохи різні, а інколи, і диаметрально протилежні настрої. І варто лише перейти з одного району в інший як одразу розумієш класичну фразу: “в нас тут своя атмосфера!”.
Висновки завжди легше робити у порівнянні. Тому і вирішено було відправитись у два різні райони. Побачити чим живуть два різних райони. Першим обрано було мікрорайон Корея – житловий масив за парком Горького, спальний район та справжній лабіринт, якщо кружляти по стежкам приватних секторів.
Його “суперником” виступив район, який скорочено називають просто “масложир”, бо розташований він поруч із Вінницьким масложиркомбінатом “ViOil”. Там нас чекало оновлене місцеве озеро та купа щасливих дітей, які в ньому купалися.
Різні в центрі, схожі по краях.
Хочеться зазначити й те, що більшою частиною такі райони міста схожі, якщо потрапити до приватного сектору, де є безліч різнобарвних домівок. Район Корея відрізняється від “Масложиру” тим, що у першому це різноманіття архітектурних рішень.
У мікрорайоні Корея можна побачити як на одній вулиці стоїть триповерховий величний приватний будинок з балконами, терасою, великими вікнами, воротами до неба та скульптурами у дворі, чи великою територією з приватним басейном. А навпроти – стара маленька хата, де діти бігають від собаки, а бабця сидить та слідкує за ними, чи жінки перемовляються через забор.
На “Масложирі” все по-іншому. Відчувається селянський колорит, все таке віддалене, але водночас якесь компактне, прибране, зручно для всіх посаджене, щоб і сусідам комфортно і власникам добре. Навіть місцевий магазин, до речі єдиний, який можна зустріти після озера, має приємний сільський колорит, і відчуття того, що ти вже не в місті не полишає поки не виходиш до головної вулиці. Там немає великих будівель, в цих вуличках можна потрапити взагалі в інше місце після питання: “а що це за тим поворотом?”.
Місцеві “перлини”
Перлиною “Масложиру” – без сумніву є вищезгадане озеро. Яке в спекотні дні має не аби який інтерес у місцевих. Купаються, відпочивають, ловлять рибу. Окрім озера на території є ще маленький майданчик для ігор та дві гірки. З такої висоти можна побачити ще два озера, які перетинаються тонкою смужкою землі, та чудові краєвиди зелених насаджень та безліч дахів.
Також гарні краєвиди, відсутність дротів над головою, поєднання каменю та зелені може сподобатись фотографам, які шукають цікаві ландшафтні рішення для яскравих і не звичних фото. Плюсом озера є ще й те, що його можна обійти з обох сторін і зробити декілька поглядів із різних ракурсів. За словами місцевих дітей, “навіть стрибаючи з мостику над озером можна вже потрапити на двометрову глибину, а саме воно може й п’ять (метрів в глибину)”,
Протиставити мікрорайону Корея теж є що. Тут тобі і ліс, і озера, і спортивний комплекс “Колос”, і кладовище для особливих екстремалів, хоч місцеві навіть в ночі гуляють там, “зрізаючи” шлях додому. А обійшовши по об’їзній дорозі можна потрапити до заводу “Аналог” на Хмельницькому шоссе. І багато іншого.
Можна ще багато говорити про плюси кожного з районів, не згадуючи про мінуси, а лише про відмінності. Чим може здивувати та зацікавити кожен з них – дивіться у доданому ролику.
