Кандидат у депутати Вінницької міської ради від “Партії Вінничан” Юрій Грицюк — непересічна особистість. Він — автор і виконавець пісень, які увійшли до “ТОП-200 кращих пісень України”, власник культової для музикантів крамниці “Метроном”. У міськраді планує займатися роботою з розвитку культури, духовності, патріотичного виховання у Вінниці. Крім того, зараз у нього готується до виходу автобіографічна книга “Сирота”, в якій він пише про перші кроки у творчості. А пригадати Юрію Грицюку є що. Бо він спілкувався з дуже відомими співаками, і сам був учасником легендарного у 80-ті роки проекту “Ласковый Май”.
Про ці, і про багато іншого Юрій Грицюк розказав нашим журналістам під час інтерв’ю.
– Юрію Володимировичу, ваш товариш Віктор Бронюк йде зараз в політику з “Партією вінничан”. Як ви поставилися до цього кроку, коли дізналися про це? Ви теж висуваєтеся від цієї партії в міську раду. А взагалі — тема митця і політики наскільки зараз актуальна?
– Зараз це дуже актуально, тому що творчі люди, це люди в яких дуже широкий світогляд. Вони ж не тільки співають, вони разом з усіма людьми, разом з нашою країною переживають усе, що відбувається. Дуже часто, у творчих людей є багато цікавих ідей. У них є драйв. І коли я дізнався, що Віктор Бронюк іде в політику, я його підтримав. Я знаю, що це цілеспрямована і відповідальна людина, яка знає чого вона хоче. В нього активна життєва позиція. Віктор не з тих артистів, які лише збирають гроші на концертах, він волонтер. Він багато концертів провів на сході України. На мій погляд, це людина, за якою варто іти. Крім творчості, крім гарних пісень, дуже красивих текстів, Віктор активний у політичному і соціальному плані. Тому я хочу побажати перемоги, я думаю, що він зібрав в «Партії Вінничан» хорошу, потужну команду однодумців. Я можу сказати, що Віктор, я завжди з тобою і ти можеш на мене розраховувати, разом ми переможемо.
– Зараз по багатьом проектам у мистецтві та культурі, по планах творчих людей вдарила пандемія коронавіруса. Як ви пережили в творчому плані карантин? Чи вийшли з нього? І з якими здобутками?
– У творчому напрямку, карантин, скоріше плюс, ніж мінус. Тому що ми знаходимось вдома, і є більше часу на творчість. Можна писати вдень, і вночі. Особисто для мене, карантин дав потужний заряд, і я написав більше десяти пісень для різних виконавців. Дехто тільки знайомиться з піснями, а дехто вже навіть веде запис в студіях.
– Люди з вашого кола, коли розповідають про вас, говорять, що у вас унікальна біографія. Розкажіть про себе, про дитинство, про ваші перші творчі спроби…
– Якщо говорити про перші спроби написання віршів, мені було десять років, я був у школі,і мені спало на думку написати вірш про осінь. Я спробував, у мене вийшло. Потім я написав ще декілька віршів і відправив їх у різні газети. Їхня публікація стала для мене поштовхом для розвитку. Я завів собі зошит і почав у ньому записувати вірші на різну тематику. Пізніше, у п’ятнадцять , коли я познайомився з музикою, я записався на гурток, в вокально-інструментальний ансамбль. Саме тоді у мене виникло бажання накласти музику на свої вірші. І з того часу я пишу і не перестаю.
– Кажуть, ви брали участь у легендарному проекті кінця 80-тих років минулого сторіччя «Ласковый Май»… Розкажіть про це…
– Це ціла історія. Так сталося, що коли мені було шість років, у мене померла мати. Я виховувався в школі- інтернаті. І коли на тогочасній естраді з’явився гурт «Ласковый Май», вони одразу мені сподобались. Вони були мені близькі, адже вони теж були вихованцями шкіл-інтернатів. Я знав майже всі їхні альбоми та пісні напам’ять. Коли я закінчив навчання у школі- інтернаті, я вступив до професійного технічного училища №13 міста Вінниці. Там у мене був невеличкий гурт. І якось, на одній з музичних тусовок, я випадково познайомився з адміністратором гурту «Ласковый Май». Ми розговорилися і він запросив мене на прослуховування у Вінницьку філармонію. Коли я увійшов туди, мені одразу сказали: «О, прийшов Юра Шатунов». Далі все відбувалось неначе в казці. Я візуально був схожий на соліста, та як виявилось, у мене був дуже схожий голос. Всі були вражені, мене захотіли взяти солістом та буквально через декілька днів мені у гуртожиток привезли інструмент «Yamaha». Після декількох репетицій, наш продюсер сказав, що йому треба їхати в Москву на переговори з головним продюсером гурту «Ласковый Май». Адже нам не було що робити на теренах Радянського Союзу, нам треба їхати закордон на гастролі. І я мав їхати, не як двійник Юри Шатунова, а як виконавець. Далі, я цю історію, як правило, не розповідаю, хочу залишити невелику інтригу. У мене скоро виходить книжка «Сирота» у якій я описав свої життєві історії, тому кожен бажаючий зможе прочитати детальніше безпосередньо у ній.
– Перейдемо трохи до роботи, творчості. Звідки брати ресурси, коли немає натхнення, а роботу зробити треба?
– Я колись читав, що є така штука, як «дисципліна таланту». У людей взагалі рідко є настрій працювати, а у творчих особистостей настрій коливається ще частіше. Коли не хочеться працювати- я не працюю. Але коли у мене замовляють пісню, або інший твір і мені потрібно його віддати вчасно, тоді береш себе в «рамки» і йдеш працювати. Ти мусиш віддати матеріал. Це складна історія, адже натхнення, воно не завжди регулюється, тому коли хочеться писати, треба цей момент ловити за хвіст.
– Що Вас напружує, або дратує у роботі? Що приносить більше задоволення: процес написання чи результат?
– Мене напружує і дратує те, що коли ти сів творити, процес пішов , а навколо починаються якісь побутові речі. Потрібно винести сміття, комусь подзвонити, або до тебе хтось дзвонить, як правило, це відволікає. Але коли ти починаєш творити і розумієш, що у тебе все виходить, то процес починає захоплювати. Часто можна сісти о дев’ятій годині вечора, а підняти голову вже коли світає. Фінальним акордом, безпосередньо є запис пісні. У моєму виконанні чи у виконані артистів для котрих я пишу. Коли ти бачиш знятий кліп на цю пісню, десятки тисяч переглядів на ньому, то звичайно це вже є фактично завершена робота. І тоді можна дивитись по реакції людей, на скільки вона успішна.
– Ми знаємо, що ви своєрідним способом популяризуєте свої твори. Роздаєте “мінусовки” і тексти пісень прямо на сайті. Що вас спонукало до цього?
– Я створив сайт і виставив туди майже всі свої пісні, інструментальні твори і так далі. Адже багато людей дзвонили, писали з проханням надати свої «мінусовки». В інтернеті «мінусовки» різної якості, а для того, щоб мої пісні звучали з якісними, студійними «мінусовками», я абсолютно безкоштовно виставив їх на сайт. Мені це приносить задоволення.
– Які свої роботи вважаєте найкращими? Що ще є в творчих планах?
– Я думаю, що моя найкраща робота ще попереду. Роботи, за які я гордий це пісня « Мамо моя, мамо» яка увійшла в 200 кращих пісень України, її виконує Народний артист України Микола Гнатюк разом зі своїм братом Анатолієм. Також це пісня «Сирень», у виконані Миколи Гнатюка, яка у 2017 році представляла Україну на «Слов’янському Базарі» у Білорусі. Ми були запрошені туди у складі делегації України. Мені було дуже приємно, що саме моя пісня звучить на такому легендарному фестивалі. І ще одна з моїх пісень, називається « Розкажи, Україно» пісня про події, що відбуваються сьогодні на сході країни, я не зміг пройти повз.
– Хто ваша родина, чим займаються рідні і близькі люди?
– У мене дві чудових доньки, вони пішли по шляху батька. Вони пішли до музичної школи, потім вступили до музичного училища, а згодом в музичну академію та паралельно в КНУКІМ, який теж вже закінчують. У нас музична родина, ми збираємось за столом, співаємо різні пісні. Дуже часто виступаємо на концертах разом. Я запрошую доньок на свої концерти. А вони мене на свої. Інколи проходиш додому і не розумієш, чи ти прийшов додому, чи в музичну школу. З кожної кімнати лунає музика. Хтось грає на гітарі, хтось грає на фортепіано. Музика – це цілий світ, тому я радий, що мої доньки теж музиканти.
– І на завершення, що б хотілося здійснити найбільше? У вас є якась супер-мрія, можливо і не пов’язана з музикою, поезією мистецтвом?
– Особисто мені, останнім часом, хочеться спокою. Спокою для того, щоб було більше часу творити, для написання гарних пісень. Радувати людей своєю творчістю. А нашій Україні, я хочу побажати розправити плечі і позбавитись від ярма, що Росія хоче знову на нас натягнути. Я бажаю всім людям перемоги!
Фото: Сторінка Юрія Грицюка у Фейсбуці