Тараканівський форт знаходиться поруч з містом Дубно, це фортеця XIX століття. Збудований заради захисту тодішніх західних кордонів Російської імперії. Будівництво розпочалось у 1860-х роках і тривало аж до 90-х років.
Тараканівський форт був на автономному забезпеченні, як самостійна бойова одиниця – на території була хлібопекарня, пральня, церква, морг, телефонний зв’язок та колодязі з питною водою. На будівництво витратили мільйони карбованців, людських ресурсів, тонни каменю та бетону.
Форт являє собою ромб, який по периметру оточений ровом шириною до 13 метрів. Товщина стін досягає двох метрів, які укріплені цегляною кладкою.
З тилу форту функціонував висувний міст через рів.
Широкі коридори ведуть із земляних валів до центру форту. Раніше розгалуження коридорів містили багато пасток.
Власне форт частково знаходиться під землею, частково всередині валів, а головна артилерія знаходилась зверху на валах.
Вважається, що в форту було 2 наземних поверхи та 3 підземних. Центр форту складався з просторого двоповерхового приміщення, в якому були житлові, складські та господарські приміщення.
Коли форт був вже майже збудований, виявилось, що його можна обстріляти із сусіднього пагорба, тож росіяни покинули форт, який одразу ж зайняли австрійці. У 1961 росіяни вимушені були відвойовувати свій же форт.
Але Тараканівський форт постраждав не у війнах. Справа в тому, що у його стінах були водостоки, які забились, коли будівля була залишено, від чого і почалось руйнування стін. Коли Радянська влада мала намір експлуатувати форт під склад, вологі стіни цьому завадили.
Незважаючи на пошкодження, форт просто вражає уяву з усіма його підземеллями, ровами, валами, мостами, шахтами ліфтів, де подавали набої для артилерії, безкінечними коридорами, що де-не-де закінчуються тупиками, або переходять на інших рівень.
По форту можна гуляти годинами, хоча там важко заблукати – структура проста, але надто розгалужена – проблематично швидко зорієнтуватись. В цьому, до речі, може допомогти нумерація, але буває, що одне приміщення може мати декілька номерів.
Нагадуємо, що ходити по форту треба обережно – він знаходиться в аварійному стані, про що попереджають багато табличок.
В більшості приміщень сухо, але є вологі, в яких навіть можна побачити пар. Форт повністю обріс рослинами – знайти його влітку доволі складно. Потрібно йти по дорозі, нікуди не звертаючи.
Навіть в такому занедбаному стані будівля справляє враження – там розумієш, наскільки безпорадною може виглядати людина поряд зі своїм творінням.
На превеликий жаль, Тараканівський продовжує руйнуватись. В Україні багато вражаючих середньовічних фортець, але щодо періоду XVIII-XIX століть – то тут рахунок йде на одиниці. Маємо надію, що державні діячі звернуть увагу на Тараканівську фортецю, і тоді наступні покоління будуть вражатись не лише світлинами у підручниках.
