“Починаючи з червня і до самого кінця літа лісові зруби та ділянки з молодими культурами прикрашають досить високі трав’янисті рослини з свічеподібними суцвіттями насиченого рожево-бузкового кольору. Цю рослину у науковій термінології знають як зніт або хаменерій вузьколистий, а місцеві назви – кипрій, дикий льон, верба-трава, Богородиціна трава, єлушник, дрімота, вербова трава, маточник, хлібник. Та все ж найвідоміше його ймення – іван-чай. Справді, ця назва рослини доволі виправдана, адже при дотриманні певної технології можна власноруч заготовити сировину для приготування гарячого напою. До того ж, дуже корисного”, – повідомляє прес-служба Вінницького ОУЛМГ
Іван-чай – прекрасний медонос. Його зостосовували у народній медицині:
– для лікування головного болю,
– безсоння,
– зміцнення організму,
– для загоювання ран, як обволікаючий і протизапальний засіб
А ще він має омолоджуючу, легку заспокійливу дію.
“Все це завдяки дубильним речовинам, алкалоїдам, цілому набору вітамініів (серед них – і вітамін С), мікроелементів, що містять різні частини рослини. І листя, і кореневища споживають у їжу(салат, борщ, пюре, випічка із борошна, приготованого з коренів)… А ще з рослини готують косметичні маски для шкіри. Про це можна говорити окремо, сьогодні ж – про те, з чого починається, продовжується, завершується день більшості українців, – про чай. Сьогодні фасований чай з кіпрею можна придбати у крамницях здорового харчування, супермаркетах чи замовити в інтернеті. А можна піти до лісу, заготовити сировину власноруч. Для приготування чаю збирати слід лише листя. Час заготівлі – період цвітіння, причому кажуть, що серпневе листя дає зовсім інший колір приготованого напою. Зірвані листочки варто помити,сушити у тіні або на горищі з гарною вентиляцією, розстеливши шаром 5-7 см на папері або тканині. Це традиційний спосіб, тут можна експериментувати, готуючи чайний збір лісових трав. Додайте до іван-чаю чебрець, цвіт липи, бузини, аптечної ромашки, м’яту, суницю, звіробій – і отримаєте неперевершений за смаком та лікувальними властивостями напій! Головне – знати дії трав і не передати куті меду. А можна приготувати ферментований чай, який за смаком дуже близький до високоякісних сортів китайського зеленого чаю! Правда, з цим треба трішки погратися”, – розповідають знавці рослин.
Від ступеню ферментації залежить колір чаю – зелений, червоний або чорний – та смакові властивості.
Також на сторінці Вінницьке обласне управління лісового та мисливського господарства розповіли про секрети та способи приготування іван-чаю.
“Перший етап ферментації – в’яління. Для цього листочки потрібно загорнути у вологу тканину і залишити приблизно на добу, лише не на сонці. Дехто залишає листя у пакеті.
Далі листя мнуть, скручують або навіть перепускають черед м’ясорубку (останній спосіб дозволяє приготувати гранульований чай).
Можна обробляти листя качалкою, дерев’яним молотком – головне тут завдання – пошкодити лдисточки, щоб вони пустили сік.
Потім сировину складають у керамічний або емальований посуд, накривають тканиною і залишають на певний час (6-14 годин)при температурі 24-26°C.
То і є власне процес ферментації. Чим довша витримка, тим насиченішим буде смак чаю, більш схожим уже до чорного”.
Початок ферментації можна відчути а запахом сировини – від трав’яного до фруктового. Важливо не перетримувати процес ферментації.
Наступний крок, як стверджують знавці – сушіння. Важливим є і те, що під час сушіння треба час від часу перегортати листочки.
Пересушувати листя теж важливо, щоб не втратити смак і корисні речовини!
І не забули й про екілька порад щодо пошуку та місця збирання лікарської рослини.
Збирати варто здорові, не пошкоджені хворобами, комахами, не забруднені пилом рослини.
Якісна сировина лікарських трав має заготовлятися у екологічно чистому місці, хоча б на відстані двісті п’ятдесят метрів від автомагістралі.
Бережіть їхню працю, адже ліс – справжня природна скарбниця, головне з мудрістю та раціонально використовувати її багатства. Не забувайте про правила перебування у лісі, збирайте трави, ягоди, квіти, гриби за потребою, не знищуйте кореневище, бережіть види, які охороняються Червоною книгою. Збирайте лісові лікарські рослини обережно, не пошкоджуючи молодих лісових культур.