Мікроорганізми нерідко здійснюють прогулянки в хмарах. Одні просто чекають повернення на більш звичну земну твердь, а інші активно взаємодіють з навколишнім світом, незважаючи на всю його дивність. Це чималий подвиг, враховуючи страшний холод, інтенсивне УФ-випромінювання і кислу, їдку воду, – пише “Компьюлента”.
Тим самим, можливо, мікроби роблять вплив на те, як хмари формуються і поводяться.
Як відомо, дуже маленькі частинки, які потрапляють в атмосферу, служать “хмарними ядрами конденсації” (cloud condensation nuclei), тобто свого роду насінням, сприяючими утворенню крапельок, з яких складаються хмари.
У крихітних водяних кульках відбувається взаємодія розчинених речовин, що впливає на фізичні властивості самої краплі: і на те, як вона відбиває світло, і на її здатність вирости і випасти дощем. Реакції можуть також призвести до випаровування рідини, після чого частка знову буде готова конденсувати на собі вологу.
Попередні дослідження показали, що бактерії, які живуть в хмарній воді (які теж можуть грати роль ядра конденсації), здатні брати участь в цій хімії, незважаючи на холод і ультрафіолетове випромінювання.
Однак експериментатори досі не враховували наявності важливих інгредієнтів хмарного коктейлю – перекису водню і гідроксильних радикалів, що утворюються під дією УФ-випромінювання. Ці речовини токсичні для клітин.
Тому група французьких дослідників добула проби хмарної води на вершині Пюї-де-Дом – вулкана в Центральній Франції. Половину зразків відфільтрували так, щоб у них не було ніякого життя і щоб вони стали базою для порівняння. Частина другої половини піддалася впливу ультрафіолетового випромінювання (для створення вільних радикалів), а іншу частину помістили в темне місце.
Протягом тижня кожні 12 годин фахівці здійснювали аналіз хімічного складу води. Вимірювання АТФ і АДФ (компонентів метаболічного циклу бактерій) показували, що організми весь цей час залишалися в живих, незважаючи на, здавалося б, несприятливі умови.
У всіх пробах кількість перекису водню з плином часу знижувалося навіть за відсутності розщеплює її УФ-випромінювання, оскільки вона реагує з іншими сполуками. Однак було ясно, що значна частина перекису розкладається самими бактеріями.
Ймовірно, це свого роду захисний механізм: опинившись в умовах певного хімічного стресу, клітини виробляють фермент, що допомагає нейтралізувати окислювачі (перекис водню і гідроксильні радикали).
Наявність УФ-випромінювання (і, відповідно, гідроксильних радикалів) ніяк не відбивалося на стабільності більшості органічних сполук, присутніх в краплях. Єдиними “ворогами” останніх були бактерії, що харчувалися ними.
Отже, бактерії, швидше за все, дійсно активні в хмарах. І вони не просто там виживають, а роблять значний вплив на хімічні процеси в краплях води: контролюють концентрацію гідроксильних радикалів і формують частинки, які в майбутньому можуть стати ядрами конденсації (такі хмари будуть мати більш високу відбивну здатністю і, відповідно, навряд чи перетворяться в дощові хмари).
