Навчання пройшли у рамках Програми РЄ «Інтеркультурні Міста» (ІСС). Серед іншого йшлося про необхідні компетенції особистості у ХХІ столітті, набір знань, умінь та навичок людини, які допомагають їй ефективно взаємодіяти з людьми різного мовного та культурного походження.
На тренінги зареєструвались всі охочі, серед учасників були й вінничани різних національних спільнот, внутрішньо переміщені особи, які ділились своїм досвідом проживання у громаді міста.
Тренеркою для групи вчителів з виховної роботи, які продовжать розвивати інтеркультурний напрям у школах, стала директорка департаменту освіти ВМР Оксана Яценко, а для молодіжної групи – начальниця відділу виховання та позашкільної роботи департаменту освіти ВМР Наталія Перекрестенко.
Розпочалась зустріч з дискусії про необхідні компетенції особистості у ХХІ столітті, відповідний тип мислення, яке дозволяє оперативно вирішувати проблеми та задачі, що виникають; набір знань, умінь та навичок людини, які допомагають їй ефективно взаємодіяти з людьми різного мовного та культурного походження.
Дане обговорення дало можливість більшого розуміння саме інтеркультурної компетентності, яка помилково сприймається винятково як культурна. Учасники мали можливість визначити й власні стереотипи, рівень сформованості інтеркультурної компетентності (від адаптації до інтеграції), а також зрозуміти потенціал подальшого особистісного та професійного розвитку в контексті інтеркультурної громади.
Цікавим стало обговорення життєвих ситуацій за моделлю американського спеціаліста з міжкультурної комунікації Мілтона Беннетта, який у 1993 році описав модель розвитку інтеркультурної компетентності. Приємним стало те, що молодь глибоко розуміється на поточних міжнародних рухах проти расової дискримінації, об’єктивно сприймає події і висловлює своє суб’єктивне ставлення.
Справжніми дебатами стала дискусія у групах, чи можна вважати Вінницю інтеркультурним містом? Завданням для однієї групи було назвати конкретні факти, які б підтримували твердження, що Вінниця – інтеркультурне місто. Завдання для другої групи – назвати конкретні факти, які б спростовували це твердження. На думку учасників обох груп, Вінниця є інтеркультурним містом, але є простір до зростання у формуванні єдиної інтеграційної платформи.
У продовження жвавих дебатів – коло історій, де учасники пригадували історії з власного досвіду, в яких вони чи їхні знайомі якимось чином взаємодіяли з людьми інших національностей, віросповідання чи мови.
На завершення учасники тренінгів підсумували, що інтеркультурна компетенція необхідна для кожної людини в сучасному світі глобалізації, що у кожної людини вона знаходиться на певній стадії (від заперечення до інтеграції) і що протягом життя її потрібно розвивати.
