У Вінниці панує карантин, усі сидять по домівках, чи іноді виходять на вулицю. Та через карантинні обмеження багато установ закрито. Це обмеження було задіяно і до музеїв.
Але щоб не залишати своїх відвідувачів без улюблених виставкових залів, експонатів, знахідок та важливих витків в історії рідного краю, Вінницький обласний краєзнавчий музей розробив онлайн-прогулянку по всім виставковим залам.
До уваги усіх відвідувачів сайту чекає цікава та пізнавальна прогулянка по всіх дев’яти залах. В кожній залі є своя історія, експонати, до кожного з експонатів можливо наблизитись максимально за допомогою колесика мишки. Але на жаль максимальне наближення руйнує цілісність фотографії та видає лише пікселі.
Окрім самої прогулянки можна ще й отримати інформацію про кожну залу, до якого періоду вона відводиться, який відрізок часу представлений у стендах, статуях чи опудалах.
Під час віртуальної прогулянки лунає приємна музика, яку, якщо маєте бажання , можна і вимкнути.
Окрім всього цього можливо вийти на площу перед входом до музею. Зараз це площа Тараса Шевченка, але на дворі зовсім інша доба. Доба, коли пам’ятника Кобзарю ще не стояло поруч із будівлею музею. А дві статуї які тримають вітальну табличку музею розташовані ближче до дороги.
Поринаємо в історію і дізнаємося що монумент найшанованішого українського поета було встановлено у Вінниці на Музейній площі ще з 2014-го року. Отже, поринути в історію рідного краю та хоч трошки побачити рідну Вінницю за часів 2013 року на території музейної площі — це скоріш за все теж данина поваги до “часів минулих”. У будівлі панує історія, то чому б не створити її і ззовні.
Отже, повертаємось до музею і починається все із відомого красеня Вінні — вінницького мамонта. Також на стелажах можливо розгледіти інші маленькі та великі знахідки.
Наступна зала – розповідає про особливості природного та культурного рослинного покриву. Тут можна дізнатись про рослинність міста та області. Історичні дані, цікаві дослідження та посеред самої зали побачити стіл вкритий різдвяними ялинками та новорічним настроєм. Все це тому що всі фотографії зроблені саме на різдво – 7 січня.
Наступна зала розповідає про характеристику тваринного світу області. Там чудові та дійсно натуральні опудала, та цікаві зображення звірів, які живуть в лісах нашої області.
Лисиці, птахи, борсуки — усіх не перелічити. Вінчають залу улюбленці міста — два олені, які стоять серед імітованого лісу, і здається що можуть побігти на тебе. Хочеться зазначити, що в живу це виглядає іще цікавіше.
Зала номер чотири розповідає про фізико-географічне районування області, але, попри дуже складну наукову назву, тут можна насолодитися чудовим зображенням тваринного світу — продовженням виставки з зали номер два.
П’ята зала веде нас під землю в прямому та переносному значенні. Зійшовши сходами вниз. ми потрапляємо до зали де можна побачити статую печерної людини, людський скелет та археологічні культури кам’яної доби, які було знайдено на території нашого краю.
Однією із переваг онлайн прогулянки по території музею є те, що саме в ній кожен відвідувач хоч і віртуально, але стоїть там, де в реальності стояти забороняється – центр зали номер шість. Там зображено визначні археологічні пам’ятки Вінниччини. Та дуже цікава драбина, яка веде ще глибше, а що там саме розташовано – треба спитати у музейників. Вони знають краще.
Також в цій залі можна побачити цікаві залишки давньої зброї, одягу, кольчуги та інших цікавих речей.
Квантовий стрибок у часі – і ми вже у залі номер сім – Литовська доба. На жаль в онлайн-турі це найкоротший візит. А далі – часи козаччини
Уся історія козаків, самої України, Вінниччини, видатних людей нашого краю, усі особливості життя та праці в ті часи.
Наступні три зали охоплюють часи від початку вісімнадцятого до кінця двадцятого року. Є зали, які присвячені революції гідності. Є згадки про часи Майдану та полеглих героїв під час операцій на Сході країни. Все це розташовано на другому поверсі музею. Ідучи кожними сходами все вище та вище, та бачачи як кожна нова зала розповідає про перемоги української армії, про звільнення України від тогочасних загарбників — відчуваєш яку велику працю зробили наші пращури, щоб ми зараз мали мирне небо над головою. За сумнозвісним принципом — це продовжується і досі.
Останнім залом на другому поверсі буде історична мить – отримання Україною незалежності, та які події пережила наша країна від того часу і до сьогодення.
Ще є можливість потрапити до малої виставкової зали – але це вже за побажанням.
На задане самому собі питання: А чи не зникне в людей бажання, особливо в школярів, після такої “прогулянки” наживо відвідати усі наші музеї — відповідь: “Ні!”.
Жоден віртуальний тур не замінить те бажання, ті знання та ту непохибну любов до своєї праці, як у наших музейників та екскурсоводів. Багато чого не можливо досконально вивчити та доторкнутися до кожного з опудал, статуй, знахідок. Одне тільки селфі із мамонтом Вінні дасть багато емоцій. А ще прогулянка, саме прогулянка у музеї, це як мандрівка крізь час. Ви наче стаєте чарівником.