В нашому місті за всі роки його існування встигло народитися, оселитися, чи перебувати певний час багато відомий особистостей. Це науковці, письменники, політики різних часів, громадські, релігійні діячі, представники культури, спорту, медицини тощо. Багато з них зробили значний внесок у розвиток не тільки Вінниці чи Поділля, а й держави і світу. Деякі вулиці носять імена великих пісьменників, політичних діячів, художників, лікарів та інших талановитих вінничан та гостей нашого міста, а пам’ять про деяких увічнили в меморіальних табличках і дошках, які є на фасадах багатьох вінницьких будинків, особливо – в центрі міста.
Про деякі з них ми нагадаємо вінничанам, і ознайомимо гостей міста.
Юхим Аптекман
По вулиці Кропивницького, 22 знаходится його меморіальна дошка
Талановитий молодий поет брав участь у підпільній групі. Ця група на початку 1960-х років створила у Вінниці літературну течію «марксистів-футуристів». Займалися випуском альманахів і рукописних журналів. КДБ переслідувало юних «марксистів».
Можливо тому найталановитіший представник вінницького андеграунду, Юхим Аптекман, покінчив життя самогубством в 1966 році.
Пілсудський Юзеф
Меморіальна дошка є на будівлі по вулиці Соборній, біля міськвиконкому.
Активний діяч у боротьбі за незалежну Польщу. Політик. Маршал. Напис на пам’ятці починається словами: «Без незалежної України немає незалежної Польщі».
Далі йдеться: “В залі цього будинку, 17 травня 1920 року, виступив з промовою голова Відродженої польської держави Юзеф Пілсудський, який прибув на запрошення уряду української народної республіки”.
Людвіг Маліновський
Як не дивно, побачити його меморіальну дошку можна на вулиці Маліновського.
Народився у 1875 році в Кам’янці-Подільському в сім’ї вчителів.
В 1898 році закінчив тамтешню гімназію і вступив на медичний факультет Юр’ївського університету.
Вже через 7 років, Маліновського призначили старшим лікарем і хірургом вінницької повітової земської лікарні.
У квітні 1913 року за його активної участі, було закладено фундамент лікарні Миколи Пирогова. Іменем Маліновського названо одну з вулиць міста.
Сидоров Олексі́й
Дошка є на будівлі Вінницької обласної організації НСХУ.
Український радянський живописець. Член Спілки художників України з 1963 р. Заслужений художник України (1979). Працював у станковому живописі, переважно у жанрах пейзажу та тематичної картини.
Народився 1924 року у Татарстані. Учасник Другої світової війни. Закінчив Бакинське художнє училище (1949), Київський державний художній інститут за спеціальністю «станковий живопис» (1955). По закінченні інституту отримав розподіл до Вінниці.
Вступив до Спілки художників України (1963). Перебував біля джерел створення Вінницької обласної організації НСХУ. Отримав звання «Заслужений художник України» (1979). Помер 28 квітня 2001 року у Вінниці.
Сорока Аркадій
Дошка є на будівлі Вінницької обласної організації НСХУ.
Народився 25 червня 1921 року в Вінниці. Закінчив Одеське художнє училище (1941). Учасник Великої Вітчизняної війни. Працював в галузі станкового живопису. Основні твори: «Коваля» (1960); «Український степ» (1964); «На шляхах війни» (1965); «Комунари» (1967); «Не забудемо» (1968) та інші. Брав участь у виставках: республіканських з 1964, міжнародних з 1967. Нагороджений медалями. Помер у 2010 році.
Смаровоз Володимир
Дошка є на будівлі Вінницької обласної організації НСХУ.
Скульптор. Член Національної спілки художників України з 1969 року. Заслужений художник України з 2004 року. Народився у с.Женишківці Віньковецького району Хмельницької області (1939-2008 рр.). У 1965 році закінчив Республіканське художнє училище ім. І.Ю. Рєпіна, м.Кишинів, Молдова.
З 1967 року учасник обласних, республіканських та всесоюзних виставок, галереї «Агора Галереї», м.Нью-Йорк (США). Учасник республіканських пленерів по каменю у м. Ямполі, м. Вінниці, м.Батурині, м.Каневі; учасник Всесоюзних творчих груп у м.Переяславлі-Заліському (Росія). У 1999 році – персональна виставка: м. Вінниця, виставкова зала ВООНСХУ, в галереї Інтер-Шик – 2009 р. (посмертно).
Учасник та організатор історико-мистецьких проектів «Січові стрільці» та «Шляхами соборності України від Козаччини до Помаранчевої революції» спільно з Вінницьким краєзнавчим музеєм. Працював у галузі станкової та монументальної скульптури. Твори є власністю Міністерства культури України і приватних вітчизняних та закордонних колекціонерів.
Грабченко Іван
Народився у містечко Барвінкове. Лікар-хірург. Доктор медичних наук (1942), професор (1946). Заслужений діяч науки УРСР (1967). Закінчив Військово-медичну академію.
Від 1926 працював в Інституті онкології АМН СРСР (Ленінград); 1942–45 – лікарем; 1945–51 – завідувачем кафедри шпиталю хірургії Львівського медичного інституту. У 1951– 73 роках – у Вінницькому медичному інституті: завідувач кафедри факультету хірургії (до 1970).
Наукові дослідження: профілактика і лікування раку (зокрема статевих органів та шлунково-кишкового тракту), визначення обсягу поширення пухлини раку.
Белканія Север’ян
Заслужений лікар Української РСР, заслужений залізничник, доцент Вінницького медичного університету, кандидат медичних наук. Наприкінці 1942 року через скорочення лікарських посад підлягав примусовому відрядженню до Німеччини. Самовільно залишив Київ і перебрався до Вінниці. Тут знову працював цивільним лікарем, брав участь у діяльності антифашистського підпілля.
Після звільнення Вінниці у 1944 році був вдруге мобілізований до війська. Був військовим хірургом, згодом — начальником лазарету 82-ої окремої зенітно-артилерійської бригади. Наприкінці 1945 року демобілізований у званні капітана медичної служби.
Працював лікарем-ординатором хірургічного відділення Центральної залізничної лікарні в місті Києві. З 1951 року — завідувач хірургічного відділення вузлової залізничної лікарні в місті Вінниця.
Поєднував працю хірурга з педагогічною та науковою діяльністю у Вінницькому медичному інституті (на кафедрі хірургії — до самої смерті).
Леонід Гавриш
На будівлі ВАТ “Володарка” розташовано його меморіальну дошку. І не дарма.
Народився 29 жовтня 1946 року в селі Сабатинівка Кіровоградської області.
Після закінчення Київського технологічного інституту легкої промисловості розпочав трудову кар’єру інженером з обладнання на Тираспольській фабриці. Протягом 15 років обіймав посаду директора Вінницької трикотажної фабрики “Динамо”.
У липні 1989 року призначений на посаду генерального директора Вінницького виробничого швейного об’єднання імені М. М. Володарського, а у березні 1994 року його обрано головою правління новоствореного ВАТ “Володарка”.
Гавриш Леонід – Людина з великої літери. Його діяльність була оцінена громадськістю міста. Леоніда Гавриша, як депутата міської ради, завжди цікавили проблеми життя міста. Він заслужено став “Почесним громадянином” м. Вінниці та мав звання “Заслужений працівник промисловості України”.
Борис Шкляр
Пам’ятна дошка знаходиться за адресою вул. Грушевського, 48
Випускник медфаку Київського університету. Був одним із засновників Вінницького медичного інституту. Багато років завідував кафедрою. Отримав широку популярність в Україні. Завоював величезний авторитет серед колег-науковців і пацієнтів.
Професор був прекрасним терапевтом, педагогом і лектором, цікавим співрозмовником, грав на скрипці, малював, писав вірші. Так що на будинку, де він народився, можна було без докорів сумління встановити пам’ятний знак на його честь. Однак той будинок знищений війною, яка забрала життя й у його хазяїна, убитого в гетто.
Меморіальну дошку пам’яті можна побачити у Вінниці на будинку, де він жив (вул. Грушевського, 48, скульптор А. Бурдейний). Вона була відкрита 23 березня 2005 року.
А ще раніше, до 100-річчя від дня народження вченого Вінницький медичний університет видав меморіальний збірник «Борис Соломонович Шкляр», в якому побачили світ цікаві автобіографічні записки під назвою «Клаптики моєму житті». Вони були опубліковані через 45 років після смерті автора.
Ігор Савченко
Меморіальна дошка кінорежисеру Савченко Ігорю Андрійовичу відкрита на фасаді Вінницького музично-драматичного театру ім. Садовського, в якому він працював в 1922-1926 рр.
Радянський, український кінорежисер, сценарист, театральний педагог. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1944). Лауреат трьох Сталінських премій (1942, 1949, 1952 — посмертно).
Родом із Вінниці, тут учився в театральній школі Орди-Свєтлової та виступав у театрі. У 1925 організував молодіжний аґіттеатр «Червона краватка», і з ним гастролював по Україні.
З 1926 учився в Ленінградському Інституті сценічних мистецтв. З 1929 є головним режисером театрів робітничої молоді в Баку (з 1932) та в Москві.
Також у нашому місті є вулиця, яка має ім’я генія світової культури Олександра Сергійовича Пушкіна (1799—1837). Її було встановлено до 200-річчя від дня народження поета. Знаходиться меморіальна дошка на вулиці Пушкіна 1, недалеко від готелю “Поділля”.
Іван Кузьмін
Пам’ятну таблицю повісили на головному корпусі університету,
Доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки України, лауреат Державної премії України, академік і віцепрезидент міжнародної Академії наук прикладної радіоелектроніки, президент Вінницької Малої академії наук, стипендіат Президента України, ректор Вінницького політехнічного інституту (1976—1989).
Звісно це не всі визначні постаті, які допомогли нашій країні та місту. Кожен день в нас з’являється щось нове. Я впевнений, що наше місто Вінниця буде ще більш славетним та комфортним. Перелік відомих людей буде зростати. А ми зробимо так, щоб проінформувати вас про всіх.