20 листопада 2020 р., о 12 год. в академічній залі Вінницького обласного краєзнавчого музею відбулося відкриття виставки «Великий майстер кобзарського мистецтва» – з нагоди 110-річчя від дня народження подільського кобзаря, бандуриста, соліста Державного українського народного хору під керуванням Григорія Верьовки – Володимира Перепелюка.
Про це повідомляє Вінницький обласний краєзнавчий музей у своїй офіційній фейсбук-спільноті.
“Володимир Перепелюк (1910–2010) все своє життя присвятив українській народній пісні. Народився у с. Боришківці (нині Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл.) на Поділлі. Під час Визвольних змагань втратив батька. Дитячі роки пройшли у наймах. У 16 літ навчився грамоти у лікнепі (ліквідація неписьменності за кілька місяців). Згодом закінчив однорічні бібліотечні курси, після яких потрапив до Вороновицького сільгосптехнікуму, де одночасно виступав у аматорському театрі. Саме з цього маленького подільського містечка розпочався його кобзарський подвижницький шлях. У Вороновиці брав уроки гри на кобзі в агронома-бандуриста Івана Романюка. В 1939 р. Володимира Перепелюка запрошують на Всеукраїнський з’їзд народних співців – кобзарів та лірників”, – йдеться у повідомленні.
Саме йому випала велика честь відкривати урочистості з нагоди 125-річчя від дня народження Тараса Шевченка піснею «Думаю про волю», імпровізовану на основі віршів великого поета. Молодого кобзаря з красивим голосом замітили і запросили до новоствореного ансамблю при Київській філармонії.
В 1944 р. створюється в Києві Державний український народний хор. Перепелюк стає солістом хору, створює свої твори:
– «Дума про визволення України»,
– «Про Ковпака»,
– «Доріженька»,
– «Про закінчення війни».
26 років він був солістом-бандуристом легендарного хору під керуванням Григорія Верьовки. Мандруючи по світу із колективом, Володимир Перепелюк ретельно фіксував як і що сприймалося слухачами. Як результат – його книга «Повість про народний хор», літопис про творчий шлях шанованого колективу Українського народного хору під орудою Григорія Вірьовки. У своїх нотатках зазначав, що великою повагою користувалися твори Тараса Шевченка «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої, думи…» і особливо тепло і зворушливо сприймали українські народні пісні.
Володимир Перепелюк, маючи чудові акторські здібності, знімався у кінофільмах «Тарас Шевченко», «Зачарована Десна», «Сліпий музикант».
У 1970-х рр. вийшов на пенсію, повернувся до Вороновиці, де працював у місцевому лісництві. Любов до природи надихнула його на створення унікальної колекції виробів з гілочок та корінчиків дерев «Геніальна художниця природа», яка нині зберігається у Вороновицькому музеї історії авіації та космонавтики.
На рідному Поділлі розвинувся і літературний талант кобзаря. І із-під його пера виходять:
– «Ой у лісі, лісі зеленому» (1969);
– «Повість про народний хор» (1970);
– «Ось вони які…» (1980);
– «Вийшов Кобзар з Поділля» (2010).
2001 р. управління культури Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницький обласний центр народної творчості при підтримці Міністерства культури і мистецтв України та Національної спілки кобзарів України започаткували обласне свято кобзарського мистецтва імені Володимира Перепелюка «Струни вічності».
8 листопада 2000 р. на честь вшанування 90-річчя Володимира Перепелюка на базі музею авіації ім. Можайського у приміщенні палацу Ґрохольських-Можайських у селі Вороновиця Вінницького району було відкрито кімнату-музей, присвячену народному музиканту.
На виставці представлені світлини, книги, епістолярна спадщина, музичні інструменти, особисті речі митця та його унікальні вироби з дерева.